14 квітня 2010
Нещодавно в селі Анисів Чернігівського району з нагоди 65-ї річниці Перемоги відбулася краєзнавча конференція «Відомі земляки – учасники Великої Вітчизняної війни». Серед запрошених – вчителі історії загальноосвітніх шкіл, бібліотекарі району, краєзнавці.
Для присутніх проведені екскурсії вулицями села та історично-краєзнавчим музеєм, де екскурсоводами виступали учні та директор місцевої школи Михайло Кубрак, які розповіли про історію села Анисів та його долю в роки війни.
Друга частина конференції розпочалася із вступного слова голови ради ветеранів району Анатолія Гапича, також виступили в.о. заступника голови райдержадміністрації Анадрій Курданов, автор книги «Шестовиця на дорогах війни» Юрій Ярошенко, методист Михайло-Коцюбинського будинку культури Олексій Кирюша, вчителі загальноосвітніх шкіл району Тетяна Андрущенко, Олена Буглак та Алла Орешко.
Директор Центру туристично-краєзнавчої творчості Валентин Митькевич у своєму виступі розкрив малодосліджену сторінку в історії Чернігівського району – про людей, які рятували села від села від спалення чи окремих людей від вивозу на рабську працю у Німеччину. Їх благородні вчинки не повинні бути забутими, тому що, коли людина, ризикуючи своїм життям, рятує іншу людину – це вчинок достойний того, щоб її пам`ятали і вшановували.
Прикладом людської пам`яті та вдячності є встановлення в с.Анисів пам`ятної дошки Францу Дюкічу – австрійцю, завдяки якому село не повторило долю спалених сіл Яцево, Ведильці, Пакуль та ін. За співробітництво з німцями радянська влада відправила Дюкіча на 8 років у табір і лише в період «хрущовської відлиги» він був реабілітований.
Цей приклад не єдиний. Під час окупації Киїнки старостою села був Максим Нет, який знав німецьку мову, працював перекладачем, збирав продукти по селу для німців, чим заслужив їх авторитет. Паралельно він співпрацював з партизанським загоном ім.Щорса, який діяв поблизу с.Киїнка, повідомляв їм інформацію. Саме завдяки Нету німці не спалили село.
Іншим прикладом людяності є вчинки Берхгауза (на жаль, відомості про ім`я не збереглись) – поволзького німця, який був призначений німцями директором Мньовського торфобрикетного заводу. За роки окупації населення Мньова кілька разів переживало трагічні події. Так, в 1942 році 100 юнаків і дівчат із села готували до відправки на каторжні роботи до Німеччини. Завдяки аргументам Берхгауза про потребу у робочих руках на торфопідприємстві молодь було врятовано. Вдруге мешканців Мньова ця людина врятувала від загибелі, коли під час відступу у 1943 році німцями було прийнято рішення спалити село та його жителів. І знов завдяки переконливим доказам Берхгауза, що люди потрібні живими, каральну операцію було скасовано.
За інформацією Центру туристично-краєзнавчої творчості Чернігівської районної ради
На фото: меморіальна дошка Францу Дюкичу в с.Анисів – подяка від односелців за врятоване село (вересень 2008 року)
Людям із порушенням зору
.png)
