Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівська РДА Чернігівської області

Організація влади в будь-якій країні зумовлена прийнятною формою державного правління. До сучасних форм віднесені дві парламентські (парламентсько-монархічна і парламентсько-республіканська), президентська і змішана. Обидві парламентські форми є, по суті, тотожними, за винятком порядку заміщення поста глави держави – монарха або президента.

Головними ознаками парламентських форм є:

1) Формування уряду парламентом за номінальної участі глави держави. Вирішальна роль у процесі формування уряду належить політичній партії або коаліції партій, що мають більшість у парламенті. Звичайно така роль існує де-факто, хоча іноді закріплюється в конституції.

2) Політична відповідальність уряду (в усіх країнах колективна, а у багатьох також індивідуальна) виключно перед парламентом. Це означає, що звільнення з посад (відставка) членів уряду відбувається тільки за рішенням парламенту. На практиці, за умов підтримки уряду з боку парламентської більшості, політична відповідальність уряду перед парламентом має формальний характер.

Своєрідне поєднання уряду, що фактично спирається на парламентську більшість, і парламенту, рішення якого по суті є рішенням тієї ж більшості, засвідчується й тим, що у багатьох країнах застережена сумісність мандата депутата і посади члена уряду. Іноді така сумісність сформульована як вимога: членом уряду може бути призначений лише депутат, який при цьому зберігає місце у парламенті.

3) Уряд визнаний найвищим органом виконавчої влади. Повноваження глави держави (монарха, президента) здебільшого зведені до представництва держави. Усі або майже всі його акти контрасигнуються (скріплюються) прем`єр-міністром, без чого не мають юридичної сили. Саме прем`єр-міністр сприймається як «перша особа» в державі.

При цьому у парламентських республіках президент обирається шляхом прямих виборів (Австрія, Болгарія, Ірландія, Ісландія, Македонія, Словаччина, Словенія, Фінляндія) або парламентом чи створеною на основі його складу колегією, тобто шляхом непрямих виборів (Албанія, Греція, Естонія, Ізраїль, Італія, Латвія, Мальта, Молдова, Туреччина, Угорщина, ФРН, Чехія). Прикметним є те, що обраний шляхом прямих виборів президент має порівняно більш широкі повноваження.

Головними ознаками президентської форми є:

1) Належність виконавчої влади насамперед президентові, який конституційно визначений як глава виконавчої влади. Саме президент самостійно або за певної участі парламенту призначає на посади міністрів та на широке коло інших посад у системі виконавчої влади. При цьому він уповноважений звільняти відповідних посадових осіб на власний розсуд. Це означає, що запроваджено політичну відповідальність уряду виключно перед президентом.

2) Президент об`єктивно є «першою особою» в державі. Посада прем`єр-міністра може бути взагалі відсутня (США). Президент обирається виключно шляхом прямих виборів. Усі акти (або майже усі) він видає на власний розсуд і без контрасигнування. Законодавча і виконавча влади виглядають «розведеними» (так званий жорсткий розподіл влад): у президента відсутнє право розпустити парламент і передбачено несумісність мандата депутата і посади у системі виконавчої влади.

3) Наявність чіткої системи стримувань і противаг у взаємовідносинах між законодавчою, виконавчою і судовою владою. Авторитетна і навіть авторитарна судова влада. За інших умов президентська республіка перетворюється на «суперпрезидентську» з домінантною роллю президента у державному механізмі (Азербайджан, Узбекистан, деякі країни Латинської Америки).

Головними ознаками змішаної форми є:

1) Функціонування виконавчої влади на засадах своєрідного симбіозу засад, притаманних президентській і парламентській формам. При цьому президент завжди обирається шляхом прямих виборів. Важливим є і те, що у відповідних країнах закріплені різні підходи до вирішення питання щодо можливостей поєднання мандата депутата і посади члена уряду. Так, у Франції зафіксована вимога несумісності, у Польщі та Румунії визнана сумісність, а у Хорватії сумісність можлива за рішенням уряду. У пострадянських країнах (Вірменія, Грузія, Киргизстан, Казахстан, Росія, Таджикистан, Україна) майже загальним правилом є несумісність мандата депутата і посади члена уряду.

2) Так званий дуалізм виконавчої влади. Характерно, що, за винятком Грузії, президент ніде прямо не названий носієм виконавчої влади, тобто не включений до системи органів виконавчої влади. Водночас він завжди тісно пов`язаний з виконавчою владою функціонально і у відповідних пострадянських країнах є її фактичним главою.

Існує важлива відмінність між змішаною формою, запровадженою у пострадянських країнах і в європейських країнах на захід від України. У перших країнах президент уповноважений звільняти з посад (відправляти у відставку) прем`єр-міністра та інших членів уряду. Водночас парламент може висловити недовіру усьому складу уряду, що тягне його відставку. У других країнах звільнення (відставка) уряду можлива виключно на підставі відповідного парламентського рішення. Тим самим у пострадянських країнах уряд є політично відповідальним і перед президентом, і перед парламентом, в інших «змішаних» республіках – тільки перед парламентом. Очевидно, що в цьому передусім полягає відмінність між «президентсько-парламентською» і «парламентсько-президентською» республіками.

3) Конституційне закріплення функцій президента як арбітра та (або) гаранта у визначених сферах суспільного і державного буття. Відповідні приписи слугують посиленню статусу президента, його сприйняттю як «першої особи» в державі.

Президент у змішаних республіках зазвичай має право розпуску (дострокового припинення повноважень) парламенту.

Проектом нової редакції Конституції України, що внесений Президентом України 31 березня 2009 року до Верховної Ради України (проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України», реєстр. № 4290) пропонується внести до Конституції України зміни, мета яких – усунути проблеми, що виникли, особливо після контрреформи, запровадженої Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, у діяльності державного механізму, створити необхідні умови для його збалансованості та ефективного функціонування змішаної форми державного правління на основі більш чіткого розподілу функцій і повноважень державних органів, удосконалення системи противаг і стримувань у трикутнику «Президент – Парламент – Уряд», а також суттєво демократизувати модель здійснення влади на місцях.

За інформацією відділу з питань внутрішньої політики, зв`язків з громадськістю та ЗМІ