26 квітня 2023
В ніч на 26 квітня 1986 року сталася техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС.
«26 квітня 1986 р. о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі у 1945 р.», – так згадував цю подію у своїй статті «Чорнобильська катастрофа» Володимир Лук’янюк.
Ця аварія стала наймасштабнішою техногенною катастрофою в історії людства. Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986-го р. четвертий реактор АЕС був накритий спеціальним «саркофагом», збудованим руками сотень тисяч добровольців і мобілізованих солдатів, і Чорнобильська АЕС була знову введена в експлуатацію. Однак великі пожежі і аварії в 1991 р. та в 1996 р. привели до зупинення спочатку другого, а потім і першого реактора. У 2000 р. був зупинений останній, 3-й реактор, і Чорнобильська АЕС повністю припинила свою роботу.
У вересні 2003 року на саміті СНД Президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада голів держав СНД підтримала цю пропозицію.
Однак, трагедія Чорнобильської АЕС на цьому не закінчилась. Вже 24 лютого 2022 році під час російського вторгнення в Україну, промисловий майданчик Чорнобильської електростанції було окуповано російськими військами. У зв'язку з наявністю у російських військ важкої військової техніки, здатної завдати значної шкоди будівлям і спорудам під час бойових дій, що могло спричинити ризик радіаційної аварії, військовими було ухвалено рішення не чинити опір.
Внаслідок постійних обстрілів території, прилеглої до ЧАЕС, та зони відчуження російські війська пошкодили лінії електропередач, і ЧАЕС залишилася без електричного живлення. Числені спроби відновити електропостачання не мали успіху, оскільки пошкоджена ділянка знаходилася на тимчасово окупованій території. Для забезпечення власних потреб на ЧАЕС запасів дизельного пального вистачало на строк від 14 до 24 годин. Блекаут на ЧАЕС міг призвести до втрати контролю над системами безпеки АЕС, виходу з ладу насосів басейну- охолоджувача сховища ядерного палива, а також до неможливості постачання господарсько- питної води для персоналу. 14 березня енергопостачання на ЧАЕС було відновлено. 31 березня російські війська, які отримали відсіч на підступах до Києва та не змогли за місяць захопити українську столицю, покинули промисловий майданчик станції. 2 квітня персонал ЧАЕС урочисто підняв прапор України біля адміністративно-побутового корпусу ЧАЕС.
На сьогоднішній день всі ми знаємо, що треба зробити все щоб подібної трагедії знову не трапилось. Дякуємо всім тим, хто врятував нас та життя мільйонам людей, дякуємо та віримо в тих, хто зараз нас захищає та обороняє.
Людям із порушенням зору
.png)
