11 листопада 2011
Учора на древньому Валу в Чернігові спостерігалось пожвавлення, якого осінньої пори нечасто побачиш. Під стінами Колегіуму з’явились два намети, біля них величезний казан, і через деякий час від нього почав стелитися смачний запах рибної юшки. Гості Чернігівського району на минулих святах і масових заходах вже не раз куштували неперевершену юшку, якою пригощала громада села Роїще, от і цього разу роїщани були на висоті. Щоправда, вони прибули до Чернігова, так би мовити, як супровід головного героя дня – Юрія Володимировича Дахна. Він, житель села Москалі, вже досить відомий колекціонер-етнограф, привіз виставку зібраних ним старовинних рушників, сорочок, інших вишитих речей та дещо із дерев’яного, плетеного домашнього начиння. Рушники неначе освітили стіни виставкового залу, додали барвів древнім іконам, які там представлені. Витвори майстрів-іконописців і народних вишивальниць виглядали разом досить гармонічно. Виставка зацікавила багатьох чернігівців, отож її відкриття було досить велелюдним, що змусило хвилюватися Юрія Володимировича. Хоча він учасник багатьох виставок, до того ж чудовий оповідач. Після вступного слова, генеральний директор історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» Андрій Курданов принагідно вручив колекціонеру листа-подяку із Дніпродзержинська, де була організована виставка зібраних ним старожитностей і просто зачарувала місцевих жителів, спонукала багатьох зацікавитись українською історією і народним мистецтвом.
Сам Юрій Володимирович розповів, що поштовхом до колекціонування стала знайдена ще в дитинстві стара монета, яку він і дарував друзям, і губив, а вона дивним чином поверталась до нього. Потім, вражений бабусиними розповідями про розкуркулення, знайшов і виміняв відібрані в той час рушники, вишиті його прадідом. Подібним шляхом повернулись додому і вишиті біллю родинні полотняні сорочки. Далі речі, в яких ховалась сама історія, неначе самі його знаходили - щось купляв, щось працею відробив, доводилось і міняти. Односельці, та й люди з сусідніх сіл переконались, що Юрій Володимирович не спекулянт, а серйозний дослідник, і вже не вагаючись віддають йому родинні скарби. Він називає ці речі адресними, особливо ними дорожить і про кожну може розповісти правдиву, захоплюючу історію. Тепер всі разом мріють про сільський музей, адже експонатів зібрано вже більше тисячі, і вони варті того, щоб не тільки ними милувались, а й вивчали по них українську культуру. Юрій Володимирович до того ж переконаний, що музей мусить мати кожне село, тоді б усі побачили різноманіття звичаїв, стилів, технік, якими володіли прості сільські майстри. Він висловив щиру вдячність науковцям і громадським діячам, які його підтримують, спонукають до пошуку і нових знань – В.В.Зайченко, Ю.Русанову, М.С.Артюху, В.Поліщуку, А.Л.Курданову, Н.М.Галковській.
Виставка не одноденна, всі бажаючі чернігівці мають можливість доторкнутись до таїни творчості наших предків.
За інформацією бібліографа ЦРБ Ганни Адруг
Людям із порушенням зору
.png)
