28 червня 2026
28 червня 1996 року від імені Українського народу Верховна Рада ухвалила Основний Закон держави — документ, який став фундаментом державного устрою, прав і свобод громадян та ядром консолідації українського суспільства.
Прийняття Конституції мало визначальне значення для розвитку української державності, становлення політичної нації та громадянського суспільства. Відтоді вона стала не лише юридичною основою держави, а й символом нашого європейського вибору, стійкості та боротьби за незалежність.
Конституція остаточно закріпила суверенітет і територіальну цілісність України, ставши символом розриву з тоталітарним минулим. Сьогодні її норми захищаються українськими воїнами, а Сили оборони є гарантом положення про те, що Україна є суверенною і незалежною державою.
Попри війну, Конституція довела свою життєздатність: державні інституції працюють, права і свободи громадян залишаються основою суспільного життя, а будь-які спроби агресора змінити конституційний лад чи легітимізувати окупацію не мають юридичної сили.
Основний Закон України відображає багатовікову традицію державотворення — від «Пактів і Конституцій» Пилипа Орлика (1710 рік) та документів Української Народної Республіки до сучасної незалежної держави. Це підтвердження незмінного прагнення українців жити у вільній, демократичній та правовій державі.
Конституція закріплює європейський та євроатлантичний курс України, утверджує принципи верховенства права, рівності громадян і поваги до людини як найвищої соціальної цінності.
Захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є обов’язком кожного громадянина. Сьогодні ці положення набули особливого значення в умовах боротьби проти російської агресії.
Цінності, закладені в Конституції, об’єднують українців у тилу та на фронті, надихають на боротьбу і відновлення держави. Конституція залишається міцним фундаментом, на якому стоїть Україна сьогодні і буде будуватися після Перемоги.
Людям із порушенням зору
