14 березня 2025
Добровольці – це ті люди, які у критичні часи ставали в авангарді на захист держави. Вітаємо та шануємо всіх причетних. Пропонуємо до вашої уваги історії декількох чернігівських добровольців.
Євген Олексенко – доброволець
Для мене все почалося з часів майдану і потім плавно переросло у блокпости самооборони та згодом в АТО.
Я був у самообороні майдану, а після того у Запоріжжі робили блокпости, їздили по всьому півдню і навіть на схід та Крим.
Після початку АТО в мене не було можливості піти служити офіційно через здоров'я. Тому я пішов неофіційно в добровольчий батальйон Карпатська Січ. До лав ЗСУ потрапив у 2015 році до 93 бригади.
Боронили Донецький аеропорт у 2015 році, там отримав перше поранення. Прослужив до 2017-го.
24 лютого зустрів у Запоріжжі - ловили ДРГ, допомагаючи силам оборони і вже потім потрапив у батальйон Тро. З 25 лютого 22 року оформили офіційно і в дали зброю, їздили в 93 бригаду, але місць не було, тому довелося вступити в 114 батальйон 110 бригади ТРО. У квітні 2022-го отримав ще кілька осколкових поранень та контузій, але служу і до тепер.
Юрій Литовченко – доброволець
Поїхав на війну з Майдану у 14-му, 21 липня з побратимами, тоді іншого вибору не було.
На війні я був весь час з невеликою перервою, з січня 15-го по листопад 16-го. З літа 14-го був у складі 24 ОШБ Айдар,в грудні 14-го перевівся в ДУК 5 «Правий сектор».
З 16-го вже був на контракті у складі 1-ї Танкової Бригади Механізованого батальйону.
Про те що, буде така велика війна не думав,але відчував, що це надовго. Ніколи не жалкував, що пішов добровольцем, жалкую тільки за тих, хто загинув, з ким були разом,тепер таких сильних людей можна перерахувати на пальцях.
Ми розуміли, що якщо не поїдемо,то за нас це ніхто не зробить. Ми мали зробити все, щоб не дати пройти ворогу в глиб країни, мали стримувати їх на території Луганської і Донецької областей.
24 лютого 22-го зустрів в БМП - я був навідником оператором БМП 1 у Першій танковій.
До останнього не мали дійсної інформації,але були в режимі очікування.
Наша Бригада повернулась на ротацію з Донбасу восени 21-го. І це дуже пощастило.
Наші перші бої були на Епіцентрі, далі за Чернігів ми не змогли виїхати. У нас були там танки, БМП, САУ. Ми проганяли звідти людей, а вони несли нам їжу.
Поранення отримав в березні 22-го,в районі села Бакланова-Муравійка Куликівської громади, зараз ветеран.
Богдан Зайченко – доброволець
Мені 25 років, сам з міста Чернігова, підписав контракт у 22-му році добровільно після служби в ТРО. У 23-му році влітку отримав поранення при штурмі села Роботино Запорізської області, ампутація нижче коліна.
Брав участь в бойових діях в складі 47 окремої механізованої бригади.
Яка була мотивація? Ну по перше, мотивація вибити цих покидьків, які нагло вдерлись в наш дім,щоб більше не було такого звірства, як в Бучі, Ірпені. За родичів, за близьких та і взагалі чим я був гірше за тих хлопців, які пішли воювати?
Олександр Василенко – доброволець
Я доброволець з 14-го року. Їздив на Майдан. Потім побачив, як формується перший батальйон Кульчицького, там люди взагалі зброю перший раз в руках не те, що не тримали, а й взагалі бачили. Коли почав формуватися батальйон «Донбас», то я зрозумів, що мені треба їхати і навчати людей, тому що я офіцер, багато чого знаю.
По тому, як заходили в Крим, я розмовляв зі своїми друзями, то мені вже було зрозуміло, що буде війна і що Крим - це тільки початок. По Криму дали слабинку, і наступним буде Донбас.
Я приїхав в Нові Петрівці, познайомився з Семеном Семенченко і почав тренувати хлопців. Потім був командиром штурмової роти, брав участь у боях на сході країни.
Добровольцем пішов усвідомлено, пішов захищати Україну. В листопаді 2014 року познайомився ще тоді з полковником Кривоносом, розповів йому свої ідеї, і ми почали формувати «роти спеціальних дій». Я був командиром однієї з таких рот, це 15-16 роки.
В 16-му році вийшов на пенсію, але продовжив співпрацювати з Сергієм Кривоносом. Займалися разом розробкою концепції «Територіальної оборони», як воно має бути, концепцією «Руху опору».
24 лютого 22-го року, коли почалося все, приїхав в «Зелений гай» зранку. Мене призначили на посаду, і я думав, що буду служити в ТРО, але через 2 дні мені зателефонували з Києва, з управління ССО і наказали збирати групу. Відібрав хлопців, отримали зброю і почали працювати.
Я знав, що міст довго не витримає, тому хлопці позбирали човни, мотори, і ми почали робити переправи на човнах. Переправляли зброю, гуманітарку, евакуювали людей. Зараз я знову на пенсії.
Людям із порушенням зору
