05 лютого 2019
1 лютого наприкінці загальних зборів громадян с. Слабин кандидат історичних наук, науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музеї ім. В.В. Тарновського Олександр Бондарь нагадав присутнім про славетні сторінки з історії села Слабин та презентував реконструкцію слабинської фортеці ХVІІ – поч. ХVІІІ ст.
Довідка.
Сучасне село під назвою Слабин, що розташовувалося за 30 км на південь від Чернігова, відоме з 1527 р. На початку ХVI ст. це було село з 20-ма дворами. Вірогідно, в цей час тут були відсутні укріплення. Однак ще з давньоруських часів на території поселення Слабин існувало городище, яке неодноразово обстежувало ся археологами у ХХ ст. Також слабинське городище неодноразово потрапляло на сторінки документів початку 17 ст.
В 1616 р. слабинське городище разом із Шестовицею було передано у володіння київського підкоморія С. Горностая. Однак, як вважають дослідники, цей привілей на осадження так і не був реалізований. А повторне заселення Слабина розпочалося з початку 1620-х рр.
Уже в 1624 р. слободу Слабин отримав від польського короля в приватне володіння боярин Б. Грязний. У документах 1620-х рр. Слабин названо «слободою», тобто натоді поселення також не мало укріплень, окрім старого городища. Географічне положення Слабина в цей час мало стратегічний характер, оскільки саме під Слабином знаходилась одна з двох переправ з лівого берега Десни на правий поблизу Чернігова. Тому контроль за цим перевозом був вкрай важливий, що і зумовило виникнення Слабинської фортеці. Під час Смоленської війни наприкінці серпня на початку вересня 1633 р. Слабинська переправа була знищена московським військом, яке в цей час взяло в облогу Чернігів. Оскільки саме через цю переправу до Чернігова мало підійти підкріплення.
За даними 1638 р. Слабин уже названий «містечком» із 70 дворами. Після того, як Слабин став центром однойменної волості, тут і були зведені укріплення на місці фортифікацій давньоруського часу. Слабинське городище складається з двох укріплених майданчиків: більшого, розмірами 200х90 м і меншого – 30х50 м. Від тераси городище відокремлював рів, завширшки 6–8 м. Вірогідно, що за часів, коли Слабин був сотенним містечком, окрім замку були відновлені й містечкові укріплення.
Також Слабин позначено на карті України Г. де Боплана 1646 (48) рр. разом із Черніговом і Перекопом. Докладний опис залишків Слабинських укріплень залишив О. Шафонський: «Лежит оно на правом берегу Десны, при большом заливе, из Десны вышедшем, на ровном месте. В нем главное владение колежскаго советника Селецкого, а за Польской державы было ловчего Новгородскаго Бориса Грязнаго. Находится в оном селе еще развалившийся земляной вал, в самом селе, в огородах еще видимой. Сверх сего все селение с трех сторон окружающего древняго вала, стоит еще на Десне, под самым селом, на высоком месте, небольшой замочек земляной, в котором церковь стоит. Сей замок, видно, от Польського прежняго владельца от Татарских набегов построен».
У середині ХVIІ ст. Слабин став сотенним містечком Чернігівського полку, його укріплення посилюються. Так, у 1666 р. під слабинською фортецею перебували татарські війська, які збиралися йти вглиб країни і на Московію, але дані про те, чи взяли татари Слабин у 1666 р. відсутні. Вже з другої половини ХVIІ ст. укріплення Слабина, як і більшості невеликих сотенних містечок полку, поступово занепали і вже до кінця ХVIІ ст. припинили своє існування, оскільки надалі згадки про них відсутні. В другій половині ХVIІІ ст. на їхньому місці зафіксовані лише поруйновані залишки.
Формування сельбища Слабина початку ХVIІ ст. розпочалося із заселення надзаплавної тераси Десни, висота якої місцями сягає 10-12 м. Укріплена часта містечка розташовувалася на витягнутому в бік заплави трикутному мису. Саме в південній частині на вершині цього мисового трикутника знаходився замок часів Б. Грязного, віділений від основного мису ровом. Інша частина укріплень розташовувалася також на цьому мисі за замковими укріпленнями, і теж відокремлювалася ровом і валом від терасового плато.
Вірогідно, першопочаткове сельбище початку ХVIІ ст. розташовувалося на мису де знаходилися давньоруські укріплення. Згодом у 1630-х рр. на краю мису виник замок. Без проведення масштабних археологічних досліджень неможливо сказати відрізаний «замок» був від іншої частини укріплень на початку ХVIІ ст., або ж ще за давньоруських часів. Однак в даному випадку це не так важливо, важливо, якраз виникнення замку у першій половині ХVIІ ст. Саме він став містоформуючим ядром поселення у ХVIІ ст. Якщо уважно поглянути на карту ХІХ ст., то на місці біля укріпленої частина містечка можна побачити найбільшу концентрації провулків між двома вулицями що ведуть до замку із західного і східного боків мису тераси. Ці другорядні вулиці та провулки зберігають свою структуру і сьогодні. Всі вони сходяться в одній точці, через яку йде дорога на територію укріплень. Можна допустити, що саме тут знаходилися ворота містечкових укріплень. Також саме сюди виводить дорога із заплави на верх тераси, вона проходить через узвіз, що має досить старе походження. Стародавній узвіз, міг бути лише з цього боку і проходити через сучасний узвіз, в силу рельєфу місцевості, оскільки в інших місцях тераса має досить круті схили, особливо зі східної сторони. В’їзд на терасу зі східної сторони знаходився майже за 1 км на північ від «замку».
Людям із порушенням зору
