Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівська РДА Чернігівської області

Відповідно до частини третьої статті 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. № 1105, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.

Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464, члени фермерських або особистих селянських господарств мають право на добровільну сплату ЄСВ, так як їх не віднесено до переліку платників єдиного внеску згідно статті 4 Закону про ЄСВ.

Члени фермерських або особистих селянських господарств самостійно визначають для себе суму, на яку нараховуватиметься єдиний внесок (базу нарахування єдиного внеску), однак така сума не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску і більшою, ніж максимальна величина бази нарахування єдиного внеску.

Добровільна сплата єдиного внеску на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням забезпечить членам фермерських або особистих селянських господарств право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Відповідно п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженої постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 , розрахунковим періодом, за який обчислюється середній дохід є 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.

Обчислення середньоденного доходу здійснюється відповідно до пункту 3 Порядку – виходячи з нарахованого за розрахунковий період доходу, на який нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді.

При цьому слід врахувати те, що у випадках добровільного страхування за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності правовідносини за таким страхуванням врегульовуються договірними зобов’язаннями та розпочинаються з дня укладання відповідного договору, а тому норма пункту 3 Порядку застосовується в періоді дії договору про добровільне страхування.

Для розрахунку виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності добровільно застрахованим особам, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, середній дохід обчислюється:

для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності - виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на день настання страхового випадку;

для розрахунку допомоги по вагітності та пологах - виходячи з розміру доходу, на який нараховано єдиний внесок, але не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати у місяці настання страхового випадку.