Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівська РДА Чернігівської області

Від того, як складуться трудові відносини між роботодавцем та найманими працівниками, в значній мірі залежать не тільки результати виробництва та господарської діяльності, але й благополуччя та їх матеріальне забезпечення.

Найманий працівник – це фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об’єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю.

Право на працю (ст.43 Конституції України) зумовлене свободою трудової діяльності людини, вільним вибором нею місця та характеру праці (трудової спеціалізації). Людина може займатися будь-яким видом трудової діяльності, а може й не брати в ній участі, оскільки Конституція забороняє використання примусової праці. Природно, що з таких умов людина має право залишити роботу в тій чи іншій організації, перейти до іншої організації, займатися індивідуальною трудовою діяльністю, підприємництвом, будь-якою діяльністю, що не забороняється законом.

Заборона примусової праці не поширюється на військову та альтернативну (невійськову) службу, працю, пов’язану з виконанням судового вироку або необхідну за надзвичайних умов.

Громадяни України мають право на звернення, яке може здійснюватися у різних формах, в індивідуальному чи колективному порядку. Адресатами цих звернень є державні органи різного рівня, органи місцевого самоврядування, посадові особи цих органів. Дуже важливо, щоб звернення громадян розглядалися відповідно до суті справи, у строки, встановлені чинним законодавством, а відповіді були обґрунтованими. Недодержання посадовими особами вимог закону надає громадянину право звертатися до суду щодо захисту їх соціальних прав. Права громадян на звернення регулюється Законом України “Про звернення громадян”.

Працівники повинні знати, що кожен власник засобів виробництва, організовуючи роботу трудового колективу або окремих працівників, зобов’язаний створити їм безпечні та здорові умови праці. Невиконання зазначених та інших вимог щодо організації роботи, передбачених законом, надає тим, хто працює право на страйк, як крайній засіб вирішення колективних трудових спорів згідно до Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Треба зазначити, що право на страйк не може мати універсального характеру, оскільки є такі сфери суспільного життя, де зупинення виробництва може призвести до небажаних наслідків, а в деяких випадках – до катастроф.

Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” визначає правові організаційні засади функціонування системи заходів по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) і спрямований на здійснення взаємодії всіх зацікавлених сторін соціального діалогу у процесі врегулювання колективних трудових спорів (конфліктів), що виникли між ними.

Встановлені цим Законом норми, поширюються на найманих працівників та роботодавців підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності.

У разі виникнення передумов дестабілізації стану соціально-трудових відносин й розбіжностей між найманими працівниками та роботодавцем, що можуть призвести до виникнення колективного трудового спору (конфлікту), перш за все, найманим працівникам, необхідно належним чином сформувати свої вимоги у відповідності до вимог чинного законодавства.

Звертаємо увагу, на те, що зазначені вимоги на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менш половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог визначають представницький орган чи особу, які будуть захищати їх інтереси. Вимоги найманих працівників оформляються відповідним протоколом і надсилаються роботодавцю.

Згідно чинного законодавства, роботодавець зобов’язаний розглянути вимоги найманих працівників та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.

Якщо задоволення вимог виходить межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він може надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому термін розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

Загальний строк прийняття відповідних рішень (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів.

Необхідно підкреслити, що кожна конфліктна ситуація має своє підґрунтя, свої конкретні причини та відповідні наслідки, але вирішувати конфлікти потрібно тільки в межах закону та з найменшими втратами як для найманих працівників, так і для роботодавців.

Додатково повідомляємо, що більш докладну консультацію стосовно вирішення конфліктних ситуацій згідно з чинним законодавством можна отримати у відділенні Національної служби посередництва і примирення в Чернігівській області, яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. П’ятницька, 39, каб. 909, тел. 77-62-77