Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://chadm.cg.gov.ua/old
back

Чернігівський район в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років

10 травня 2009

У перші дні війни на території сучасного Чернігівського району (тоді населені пункти входили до складу Чернігівського, М.-Коцюбиського та Олишівського районів) були створені винищувальні батальйони (на 27.06.1941 р. – 682 чол.), чоловіки вступали до народного ополчення (на 11.07.1941 р. – 1131 чол.), населення брало участь у будівництві оборонних споруд (Шестовиця, Пакуль, Дніпровське, Мньов та ін.). Розпочалась евакуація на схід державного та колгоспного майна, населення.

З 23 серпня 1941 р. Чернігівщина стала ареною боїв. Оборону на лівому березі Дніпра тримала 5-а армія Південно-Західного фронту під командуванням генерал-майора М.І. Потапова. 29 серпня після запеклих боїв з переважаючими силами противника радянські війська залишили Седнів. У результаті наступу німецьких військ на обох флангах 5-ї армії переправи на Десні опинилися під загрозою захоплення і були знищенні. 5-а армія потрапила в оточення. 8 вересня відбулися жорстокі бої, що тривали декілька діб, в районі сіл Андріївки (три дивізії – 215-а моторизована, 195-а та 193-я стрілецькі, які потрапили в оточення, просувались до Десни та вийшли в ліси південніше села), Шестовиці та Киїнки (тут між селами загинула більша частина особового складу 45-ї та 62-ї стрілецьких дивізій; у 2005 р. відкрито пам`ятний знак). Лише 200-а стрілецька дивізія змогла прорватися крізь вороже кільце до понтонного мосту поблизу с. Слабин.

До останнього патрону билися три воїни-кулеметники Кувитченко, Анатолій з Московської області, ім`я іншого залишилось невідомим. Вони виконували наказ про затримку німецьких частин біля села Яцево. У селі Козероги загинули командир і полковий комісар 215-ої моторизованої дивізії П.А. Барабанов та О.Г. Родіонов (у 1977 р. були знайдені та перепоховані їхні останки, а в 1978 р. відкрито пам`ятник на могилі).

Під час оборонних боїв з частинами 5-ї армії взаємодіяли катери Пінської річкової флотилії (у Ладинській затоці Десни були підірвані монітор “Смоленськ” та два катери; пам`ятний знак знаходиться неподалік одного з корпусів санаторія “Десна”) та бронепоїзд № 15 (діяв у районі сіл Піски та Виблі).

Окупаційна влада створювала місцеві адміністрації – районні та сільські управи, у селах також з`являються поліцейські стани. За підтримки місцевої поліції німецькі каральні групи займалися знешкодженням радянського активу, що був залишений для підпільної та підривної діяльності в тилу ворога (до грудня 1941 р. партизанський загін М.-Коцюбинського району розпався, а 10 баз з продовольством та зброєю були видані німцям (із звіту командира партизанського загону М.М.Таранущенка); у перші місяці окупації був виданий німцям залишений для підпільної роботи голова колгоспу “1 Травня” с. Шибиринівка В.О.Пономаренко, а секретар Чернігівського РК КП(б)У керівник районного підпілля С.Л. Катаманин довгий час переховувався від переслідувань і в березні 1943 р. після тяжкої хвороби був таємно похований на краю села Рябці).

У лютому 1942 р. на території Чернігівського району для військовополонених, підпільників та партизанів, тих хто ухилявся від роботи були створені концентраційні табори у с. Яцево та в колишній дитячій колонії на Подусівці поблизу с. Старого Білоуса. У період тимчасової окупації (9 вересня 1941 – 21 вересня 1943 рр.) фашисти знищили 2681 мирних жителів району, серед них – 368 дітей, вивезено на каторжні роботи до Німеччини 4239 чоловік.

Активно боролися з окупантами жителі району і в тилу ворога. Зокрема, у межиріччі Десни і Дніпра діяли партизанські загони (формування та активізація діяльності загонів припадає на лютий-березень 1943 р.) під командуванням Ю.О. Збанацького, М. Салая, братів Науменків та М.М. Таранущенка. У результаті каральних операцій фашистів у 1943 р. спалено села району: Яцево (22 лютого у зв`язку з переховуванням у селі військовополонених концтабору, знищено понад 200 жителів села), Ведильці (27 лютого та 3 травня знищено 800 жителів села та спалено 700 дворів, у селі знаходився штаб партизанів загону М.М. Таранущенка), Кувечичі (28 квітня спалено 205 чоловік, напередодні партизани загону М.М. Таранущенка під селом розгромили німецьку військову колонну), Пакуль (6 травня спалено 375 дворів та знищено 105 жителів села, напередодні в селі застрелили німця, а також за зв`язок з партизанами), Смолин (травень - спалено 374 двори, за зв`язок з партизанами), Малійки та хутір Хропатий (травень - за зв`язок з партизанами).

Значну допомогу партизанські загони надали частинам радянської армії під час визволення Чернігівщини – збір інформації про німецькі військові частини, підрив залізниць та німецьких військових потягів, допомога радянським військам під час організації переправи військ (партизан Ф.В. Лобас з Улянівки разом з жителями села у вересні 1943 р. допомагав переправі радянських військ через Десну, за що був нагороджений медаллю “За відвагу”).

У серпні-вересні 1943 р. розгорнулась Чернігівсько-Прип’ятcька наступальна операція радянських військ за визволення Чернігівщини. Знову за села нашого району розгорнулись жорстокі бої. Тільки під Товстолісом та Терехівкою загинуло понад 100 радянських воїнів 76-ї стрілецької дивізії (бійцям 239-го стрілецького полку протистояло 30 німецьких танків, з яких 18 було підбито). Під час бойових дій на території району було розгорнуто 17 бойових шпіталей, медико-санітарні батальйони дивізій, у яких померло від тяжких ран понад 400 солдат та офіцерів. Пам`ять про перебування шпиталей зберігається на меморіальних дошках у Андріївці, Дніпровському, Кувечичах, Будах та інших. У Ковпиті на місцевому цвинтарі споруджено величний обеліск 800 радянським воїнам, які померли від тяжких ран та загинули під час форсування Дніпра. За проявлений героїзм при форсуванні Дніпра тільки на дільниці поміж селами Мньов та Дніпровське високим званням Героя Радянського Союзу відзначені понад 150 радянських воїнів.

Понад 20 тисяч наших земляків билися з лютим ворогом на всіх фронтах – від Білого до Чорного морів. За мужність і відвагу 9755 чоловік нагороджено бойовими орденами і медалями. Тринадцять уродженців Чернігівського району були відзначені високим званням Героя Радянського Союзу: П.П. Авдієнко з Коти, А.Ф. Блажкун та М.Г. Туровець з Ведильці, А.І. Комок з Зайців, П.Л. Коломієць з Жовинки, В.В. Петрушевич з Киїнки, Я.Ф. Руденок, С.С. Одноорченко та К.Ф. Шкаруба з М.-Коцюбинська, А.Г. Свиридовський з Нового Білоуса, А.С. Юрченко з Черниша, Й.А. Конюша з Семенягівки, Д.І. Жабинський з Рябців. Десятьом нашим землякам випала честь приймати участь в Параді Перемоги в червні 1945 р. у Москві.

На 50 обелісках, зведених в селах району, назавжди закарбовано прізвища більше 12 тисяч воїнів-односельців, які не повернулись до рідних домівок. Сумна статистика свідчить, що в таких селах як Дніпровське, Іванівка, Мохнатин, Нов. Білоус з тих чоловік, які воювали на чисельних фронтах війни, не повернулось більше половини (кількість населення в М.-Коцюбинському районі в 1939 р. – 47.265 чол., а в листопаді 1943 р. – 29.951). Майже п`ять тисяч відомих та невідомих солдат (учасники оборонних 1941 р. та визвольних 1943 р. боїв) сплять вічним сном в 99 братських могилах. П`ять Героїв Радянського Союзу поховано на території сільських рад району: П.К. Мурахтов в Андріївці, О.П. Бондар в Юр`ївці, А.І. Дешин в Количівці, Мухамед-Мірзаєв Хаваджі в Льгові, І.М. Грачьов у Ковпиті. Вони звільняли район від фашистських загарбників.

На фронтах Великої Вітчизняної війни мужністю і героїзмом також відзначались наші земляки. Кожен солдат і офіцер вніс свій особистий вклад у наближення Перемоги. Це прикордонник Микола Щербина з Іванівки, в перші дні війни прикриваючи відхід бійців загону особисто підірвав два ворожих танка та загинув. Його ім`я носить прикордонна застава в селі Задубрівці Чернівецької області. Мироненко Митрофан з Улянівки, котрий повторив подвиг льотчика Миколи Гастелло, Григорій Симанчук з Дніпровське, відомий снайпер, за героїзм нагороджений орденом Леніна. Сержант Микола Портний з Михайла-Коцюбинська нагороджений під час війни офіцерською нагородою – орденом “Богдана Хмельницького”.

Легендарна гаубиця відомого артилериста із Мньова Андрія Акуленка експонується у військовому музеї Санкт-Петербурга. І.М. Позняк зі Слабина під час війни був офіцером Головного розвідувального управління Генштабу Червоної Армії, виконував завдання розвід управління на окупованій території Олексій Узький з Слободи по завданню українського штабу партизанського руху двічі направлявся в тил ворога з завданням організації партизанського руху та ведення розвідки, організував у Чехословаччині партизанській загін, а Василь Суходол з Серединки, дійшовши до Берліна, залишив своє ім’я на стінах рейхстагу. На солдата Дмитра Стародуба в Пльохів прийшла “похоронка”, але в переможному 1945 р. він повернувся до рідного села.

З 16 по 24 вересня 1943 р. у запеклих боях воїнами 13-ї загальновійськової, 2-ї танкової та 16-ї повітряної армії був звільнений наш район. 21 вересня прапор Перемоги замайорів над древнім Черніговом. У селах району відновлювалась робота сільрад, шкіл, ФАПів та колгоспів, проводився призов юнаків до лав радянської армії. Весь тягар припав на плечі жінок, дітей та стариків. Але не зважаючи на після окупаційні труднощі життя в селі наші колгоспники вирощували та збирали врожаї, надсилали різноманітний одяг та продукти харчування воїнам на фронт. Так, на будівництво танкової колони “Колгоспник Чернігівщини” жителі трьох тодішніх районів зібрали 3.745 крб.


Андрій Курданов


На фото: бойовий корабель Пінської річкової флотилії - монітор «Смоленськ», який у вересні 1941р. був затоплений поблизу села після оборонних боїв з німецько-фашистським загарбниками

Адреса: 14027, м. Чернігів, вул.Шевченка, 48

Телефон/факс: (0462) 67-66-02

Адреса електронної пошти: chadm_post@cg.gov.ua

Технічна підтримкаobl.kp.iac@gmail.com