28 серпня 2012

Нормативні документи, що регулюють надання пільг

Закон України <Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту>.

Закон України <Про соціальний захист дітей війни>.

Закон України <Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку>.

Закон України <Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи>.

Закон України <Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист>.

Закон України <Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні>.

Закон України <Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей>.

Закон України <Про міліцію>.

Закон України <Про пожежну безпеку>.

Закон України <Про освіту>.

Основи законодавства України про охорону здоров`я.

Основи законодавства України про культуру.

Закон України <Про державний бюджет України на 2007 рік>.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. N117 <Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги>.

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. N256 <Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету>.

Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. N879 <Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати>.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.2006р. N267 <Про встановлення мінімальних норм забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості для надання у 2006 році пільг і житлових субсидій за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам>.

Соціальний захист громадян

Нормативні документи, які передбачають соціальний захист громадян шляхом надання: державної соціальної допомоги сім”ям з дітьми; малозабезпеченим сім”ям; інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; особам, які не мають права на пенсію; громадянам , які за станом свого здоров”я потребують постійного догляду; дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину, або місце проживання їх невідоме; дітям-сиротам, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам вихователям (прийомним батькам) за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім”ях за принципом “гроші ходять за дитиною”; малозабезпеченим особам, які проживають з інвалідом першої та другої групи внаслідок психічного розладу.

- Закон України “Про державну соціальну допомогу сім”ям з дітьми” від 22.03.2001р. № 2334-ІІІ ( із змінами та доповненнями );

- Закон України “Про державну соціальну допомогу малазабезпеченим сім”ям” від 01.06.2000р. № 1768-ІІІ ( із змінами та доповненнями );

- Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” від 16.11.2000р. № 2109-ІІІ ( із змінами та доповненнями);

- Закон України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” від 18.05.2004р. № 1727-ІV;

- Закон України “Про соціальні послуги” від 19.04.2003р. № 966-ІV ( із змінами та доповненнями );

- Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”;

- Постанова Кабінету Міністрів України № 1192 “Про надання соціальної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи, внаслідок психічного розладу та за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним”;

- Порядок призначення і виплати державної допомоги сім”ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1751 ( із змінами та доповненнями );

- Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги сім”ям , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003р. № 250 ( із змінами та доповненнями );

- Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затверджений спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.04.2002р. № 226293169 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.05.2002р. за № 4666754;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2006р. № 189 “Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме”;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2005р. № 261 “Про затвердження порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд”;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 06.02.2006р. № 106 “Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім”ях за принципом “гроші ходять за дитиною у 2006-2007р.”;

- Постанова Кабінету Міністрів від 29.04.2004р. № 558 “Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги”;

- Методика обчислення сукупного доходу сім”ї для всіх видів соціальної допомоги, затверджена спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, - Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму від 15.11.2001р. № 4862025244553370 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.02.2002р. за № 1126400.

Державна соціальна допомога сім”ям з дітьми

Закон України “Про державну допомогу сім”ям з дітьми” встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім”ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім”ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до Закону призначаються такі види державної соціальної допомоги сім”ям з дітьми:
- допомога у зв”язку з вагітністю та пологами, розмір допомоги складає 25% прожиткового мінімуму для працездатної особи встановлений у 2007 році ( відповідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”)
- одноразова допомога при народженні дитини в розмірі 8500 грн. 00 коп.
- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі , що дорівнює різниці між 50% суми прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім”ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 90 грн. 00 коп.
- допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням в розмірі, що дорівнює різниці між 100 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним розміром одержуваних на дітей аліментів і пенсії по втраті годувальника за попередні шість місяців.
- допомога на дітей одиноким матерям в розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму для дитини відполвідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім”ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не меньше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім”ям

Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім”ям” спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист – забезпечення рівня життя не нижче прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім”ям.

Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім”ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім”ям, які постійно проживають на території України , мають середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім”ї.

Малозабезпечена сім”я – це сім”я, яка поважних або незалежних причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім”ї.

Право сім”ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім”ї та інших факторів.

Розмір допомоги визначається як різниця між рівнем забезпечення прожиткового мінімуму для сім”ї та її середньомісячним сукупним доходом. Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім”ям не може бути більшим ніж 75% від рівня забезпечення прожиткового міеімуму для сім”ї.

Відповідно до статті 5 зазначеного Закону для кожної дитини, яка входить до складу малозабезпеченої сім”ї, рівень забезпечення прожиткового мінімуму збільшується на 10% , а для кожної дитини, яка утримується матір”ю(батьком, усиновителем), що не перебуває у шлюбі, і запис про батька (матір) цієї дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться і установленому порядку за вказівкою матері (батька), та для кожної дитини , в якої один або обоє батьків є інвалідами І або ІІ групи, а також для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім”ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років ( до 18 років, якщо дитина навчається ) – на 20 %.

Разом з цим діюче законодавство передбачає випадки обмеження права на державну соціальну допомогу, які зазначені в статті 7 цього Закону та пункті 10 Порядку призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпе-ченим сім”ям.

До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам

Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” гарантує інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету та встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму. Право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти-інваліди віком до 18-ти років.

Інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” , на песію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”, призначається за вибором інвалідів з дитинства (законних представників інвалідів з дитинства, визнаних недієздитними, та дітей-інвалідів) державна соціальна допомога або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”. При цьому, якщо інвалід з дитинства або дитина-інвалід має право на пенсію у зв”язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, ці виплати призначаються одночасно.

Державна соціальна допомога особам, які не мають
права на пенсію, та інвалідам

Закон України “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам” визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію та інвалідам, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

Державна соціальна допомога призначається особам, які одночасно відповідають таким вимогам:
- досягли віку чоловіки – 63 років, жінки – 58 років та не мають права на пенсію відповідно до законодавства або визнані інвалідами в установленому порядку;
- не одержують пенсію або соціальні виплати, що призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров”я на виробництві, передбачені Законом України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” допомогу, призначену відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”;
- є малозабезпеченими особами.

Розмір державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам встановлюється виходячи з прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність:
- інвалідам І групи, жінкам, яким присвоєно звання “Мати-героїня” – 100%;
- інвалідам ІІ групи – 80 %;
- інвалідам ІІІ групи – 60 %;
- священослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менше десяти років до введення в дію Закону України “Про свободу совісті та віросповідання” займали виборні або за призначенням посади – 50 %;
- особам, які досягли віку: чоловіки 63 років, жінки 58 років – 30 %.

Державна соціальна допомога на догляд призначається:
- одиноким малозабезпеченим особам, які за висновком ЛКК потребують постійного догляду і одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності (крім інвалідів І групи);
- малозабезпеченим інвалідам І групи , які одержують пенсію за віком або за вислугу років чи по інвалідності.

Розмір державної соціальної допомоги на догляд становить 15 % прожиткового мінімуму для інвалідів.

Тимчасова державна допомога дітям

Згідно Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме тимчасова допомога призначається у разі коли:
- рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується;
- один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванню, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним;
- місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.

Право на тимчасову допомогу мають діти віком до 18-ти років. Розмір допомоги складає 30 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для дитини відповідного віку.

Державна соціальна допомога призначається батькам-вихователям на кожну дитину-вихованця і прийомним батькам на кожну прийомну дитину в грошовій формі.

Розмір соціальної допомоги становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.У разі коли дитині виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державні допомоги, розмір соціальної допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених на дату звернення батька-вихователя і прийомного батька на дитину пенсії, аліментів, стипендії, державних допомог.

Розмір грошового забезпечення батьку-вихователю і прийомним батькам становить 35 % розміру соціальної допомоги на кожну дитину-вихованця та на кожну прийомну дитину.

Соціальні послуги

Відповідно до Закону України “Про соціальні послуги” непрацюючим особам, які постійно надають соціальні послуги інвалідам всіх груп, громадянам похилого віку, дітям-інвалідам, хворим, які нездатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги, призначаються компенсаційні виплати.

Відповідно до Порядку призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, компенсація призначається як фізичним особам працездатного віку, так і фізичним особам, які втратили працездатність. Інваліди, які за станом здоров”я можут доглядати та здійснюють догляд за іншою особою, теж мають право на компенсаційні виплати.

Фізична особа, яка надає соціальні послуги, має право одержувати тільки одну компенсацію незалежно від кількості осіб, за якими вона доглядає.

Житлові субсидії

Основними нормативними актами при наданні житлових субсидій є :
- "Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. N848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.1997 р. із змінами і доповненнями);
- "Методика обчислення сукупного доходу сім`ї для всіх видів соціальної допомоги", затверджена спільним наказом Мінпраці, Мінфіну, Мінекономіки, Держкомсім`їмолоді, Держкомстату від 15.11.2001р. N486/202/524/455/3370 ;
- "Методика надання населенню житлових субсидій", затверджена спільним наказом Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіну, Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Міненергетики, НАК "Нафтогаз України" від 15.04.1998 р. N58/45/91/73/51/23/10-538 із змінами і доповненнями.

Програма житлових субсидій має адресний характер - вона надається за особистим зверненням уповноваженого власника чи наймача житла конкретній сім`ї. Критерієм надання допомоги є рівень сімейних доходів. Якщо визначений Кабінетом Міністрів України відсоток сукупного сімейного доходу є недостатнім для оплати житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу та палива, сім`я має право на допомогу у вигляді житлової субсидії. Субсидія призначається в межах норм володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування комунальними послугами, які визначаються Урядом та місцевими органами виконавчої влади.

Субсидія призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно до чинного законодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов`язкового відсотка платежу. При цьому норма володіння чи користування загальною площею житла та нормативи користування комунальними послугами встановлюються виходячи з 21 кв. метра на наймача і кожного прописаного у житловому приміщенні (будинку) та додатково 10,5 кв. метра на всіх тут прописаних, а для громадян, які проживають в однокімнатній квартирі, - на загальну площу незалежно від розміру квартири.

Субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги.

Прописані у житловому приміщенні (будинку), сплачують 15 або 20 відсотків середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива - 15 або 20 відсотків їх річного сукупного доходу в залежності від складу та доходу сім`ї.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива у разі надання житлової субсидії" із змінами від 31 серпня 2000 р. N1361, від 06.05.2001р. N448 та від 15.05.2003 р. N702 установлено, що за умови призначення житлової субсидії на житлово-комунальні послуги громадяни, прописані у житловому приміщенні (будинку), сплачують 20 відсотків середньомісячного сукупного доходу, а за придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - 20 відсотків їх річного сукупного доходу.

Якщо у житловому приміщенні (будинку) прописані і проживають тільки пенсіонери та інші непрацездатні громадяни або якщо у складі прописаних є неповнолітні діти, інваліди першої та другої групи і середньомісячний сукупний доход на одного прописаного у житловому приміщенні (будинку) не перевищує 50 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, розмір плати за житлово-комунальні послуги в межах норми володіння чи користування загальною площею житла та нормативів користування зазначеними послугами за умови призначення житлової субсидії становить 15 відсотків їх середньомісячного сукупного доходу, а за призначення скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива - 15 відсотків їх річного сукупного доходу.

Спрощення порядку надання населенню субсидій
для відшкодування витрат на оплату
житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу,
твердого та рідкого пічного побутового палива

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.06 № 1703 „Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” внесено зміни до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 – у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. № 1050.

Відповідно до цих змін з метою спрощення порядку надання населенню житлових субсидій запроваджується зменшення кількості документів, які надаються громадянами для призначення субсидій.

Для призначення субсидій громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає до відділу(управління) субсидій довідки про доходи кожної із осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, та відомості про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами (розміри платежів).

У відділі (управлінні) субсидій громадянин заповнює заяву та декларацію про доходи і майновий стан осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні.

На запит відділів (управлінь) субсидій відомості для нарахування субсидій надають:
про склад зареєстрованих у житлових приміщеннях - житлово-експлуатаційні організації, або інші органи, визначені місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; у сільській місцевості – сільські (селищні) ради;
про фактичне витрачання за попередній період газу, води, електричної та теплової енергії за наявності засобів обліку – організації, які надають ці послуги.

Спрощений порядок надання житлових субсидій передбачає, що громадяни не надають підтверджуючі документи до відомостей, викладених у декларації про доходи та майновий стан. Рішення про призначення (непризначення) субсидій приймається на підставі заяви, декларації, довідок про доходи та довідок про розміри платежів.

Спрощення порядку надання населенню житлових субсидій не позбавляє громадян відповідальності за достовірність інформації, яку вони надають органам, що призначають субсидії.

Надання раніше призначеної субсидії припиняється, якщо громадянами свідомо подано недостовірні дані про їх доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію і визначення її розміру, внаслідок чого була надміру перерахована субсидія.

Суми субсидій, перерахованих (виплачених) надміру внаслідок подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, повертаються ними за вимогою органів, що призначають субсидії.

У разі неповернення громадянами надміру перерахованих (виплачених)сум субсидій добровільно питання про їх стягнення органи, що призначають субсидії, вирішують у судовому порядку.

Крім того, відтепер наявність заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг не буде впливати на право на призначення субсидії.

Разом з тим, громадяни, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, зобов’язані щомісячно сплачувати свою обов’язкову частку витрат на оплату цих послуг.

Чинною залишається норма щодо припинення раніше призначеної субсидії за поданням житлово-експлуатаційних організацій, об`єднань (товариств) співвласників багатоквартирного будинку та організацій, що надають комунальні послуги, якщо громадянин, якому призначено субсидію, не сплачує відповідної частки житлово-комунальних послуг, за винятком випадків, пов’язаних із затримкою у виплаті заробітної плати, пенсії тощо, що підтверджується відповідними документами.

Крім того, до трьох місяців після підвищення цін і тарифів на послуги подовжено термін подання документів для призначення субсидій.

Оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи

Згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації від 18 травня 2006 року N220 організацію роботи по визначенню статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснення заходів щодо санаторно-курортного лікування та оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та підготовку документів для визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи покладено на районні управління праці та соціального захисту населення.

Затверджено Порядок організації оздоровлення населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Порядку забезпечення путівками до санаторно-оздоровчих закладів потерпілих громадян та дітей здійснюється районним управлінням праці та соціального захисту населення згідно зі встановленою чергою в міру надходження путівок відповідно до медичних рекомендацій.

Потерпілим громадянам, батькам потерпілих дітей, які потребують санаторно-курортного лікування, необхідно подати в органи праці та соціального захисту населення за місцем постійного проживання заяву та медичну довідку лікувальної установи за формою N070-у.

Потерпілі діти шкільного віку в складі груп направляються в санаторно-оздоровчі заклади за путівками у супроводі вихователів.

Формування груп дітей шкільного віку проводиться управлінням праці та соціального захисту населення разом з управлінням освіти за місцем проживання дітей.