Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівська РДА Чернігівської області

Права людини і громадянина є найвищою соціальною цінністю. Права людини гарантовані Конституцією та державою. Це діяльність особи, яка пов'язана з задоволенням людських потреб та інтересів у політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах суспільного життя.

Відтак метою сучасного розвитку українського суспільства є права людини і громадянина, забезпечення умов для їх повної реалізації. До засобів реалізації прав відносяться закріплені нормами права, свободи і обов’язки громадянина, юридичні факти, з якими пов’язана їх реалізація, процесуальні форми здійснення прав. Реалізація соціальних прав і свобод сприяє формуванню соціальної держави, стабілізує суспільне життя.

Конституція України є гарантом прав громадян України, оскільки вона гарантує кожній людині захист її прав та інтересів. Всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними (ст.21 Конституції України). Права, свободи людини і громадянина закріплені Конституцією України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ст. 22 Конституції України).

Права людини поділяються на: 1) особисті (їх не слід ототожнювати з правами лише громадянина і певної держави - це, наприклад, право на життя, на свободу, особисту недоторканність, на свободу від посягань на честь, гідність, репутацію, право на сповідування релігії); 2) політичні (свобода слова, право на участь у політичному житті, право на створення асоціацій, право на участь в управлінні державою, суспільством); 3) соціально-економічні (наприклад, право на працю, на справедливі і сприятливі умови праці, право на власність, право на соціальне страхування, право на створення профспілок); 4) культурні (право на користування надбаннями культури, свобода наукових досліджень).

Кожна людина має право на свободу вираження своїх поглядів (п. 1 ст. 10 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини). Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки (стаття 57 Конституції України). Зокрема, кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Громадяни України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України). Право кожної людини на життя охороняється законом. Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню (ст. 3 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини).

Кожна людина має право на повагу до його гідності. Гідність - це моральна риса, яка відображає унікальну, неперевершену цінність людини, і з моменту народження кожної людини її гідність є однаковою та «рівною» з гідністю усіх-інших людей. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України).

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні (ч.1 ст.286 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ч.2 ст.21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.92р. № 2657-XII, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку, відповідно до передбачених нею умов. Так, згідно рішення Конституційного Суду України № 5-зп від 30.10.1997 р., до конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).

Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров'я належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Лікар зобов'язаний тільки на вимогу та за бажанням пацієнта, надати інформацію про стан його здоров'я.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується право спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та право вимагати вилучення будь- якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст.32 Конституції України).

Кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України (ст. 33 Конституції України).

Кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання (п. 1 ст. 9 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини).

Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення та захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення.

Громадяни мають право брати участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових прав та інтересів (ст. 36 Конституції України). Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст.42 Конституції України).

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ст. 46 Конституції України).

Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини). Конституція України в ст. 47 закріплює право громадян на житло, що передбачає створення державою умов, за яких кожний громадянин України матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. На жаль у сучасних умовах це право залишається фактично негарантованим.

Важливим правом людини є право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї - ст. 48 Конституції України. Реалізація цього права передбачає, те, що будь-яка людина має реальну можливість забезпечувати себе і членів своєї сім'ї достатнім харчуванням, одягом і житлом.

Дуже важливим для людини є право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування ст. 49 Конституції України. Забезпечення охорони здоров'я здійснюється за рахунок державного фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо- профілактичних програм. Держава зобов'язується створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування населення; надання безоплатної медичної допомоги в державних і комунальних закладах охорони здоров'я; розвитку лікувальних закладів усіх форм власності.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення (п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини). Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна людина має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника свої х прав (ст.59 Конституції України). У демократичному та правовому суспільстві широке коло державних органів, посадових осіб та громадських організацій зобов’язані забезпечувати реалізацію прав людини та громадянина. Зокрема, гарантом прав і свобод людини та громадянина є Президент України (ст. 102 Конституції України).

В межах своєї компетенції організаційну діяльність по забезпеченню прав і свобод людини, громадянина, відповідно до Конституції, здійснюють Кабінет Міністрів України (ст. 116 п. 2 Конституції України); місцеві державні адміністрації (ст.119, п. 2 Конституції України); прокуратура (ст. 121 Конституції України); Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції; органи місцевого самоврядування та інші.

Сьогодні Україні потрібна нова система законодавства, її основою мають стати Конституція України як основний закон України. Конституційні права, свободи і обов'язки виражають безпосередньо відносини та зв'язки громадянина й держави, згідно з принципом: «Дозволяється все, що не забороняється Законом». Зміст і обсяг конституційних прав, свобод та обов'язків для всіх громадян однакові.

Соціальне призначення основних прав і свобод громадян визначається тим, що вони є показниками демократії, гуманізму й справедливості, служать всебічному розвитку і вихованню особи. На сучасному етапі існування Української держави можна спостерігати певні недоліки у системі гарантування прав та свобод людини і громадянина. Вони відображаються у недостатньому їх забезпеченні, що впливає на існування певних складностей в практичній їх реалізації. Проблемою гарантій прав і свобод є те, що Україна знаходиться ще в перехідному стані до соціальної, правової держави. Обовязковими умовами повного переходу є створення ефективної системи прав та свобод людини і громадянина, закріплення їх в законодавстві нашої держави, підвищення правової культури та правової свідомості шляхом наданням ефективної правової допомоги народу, приведення у відповідність законодавство нашої держави до міжнародних стандартів, розробка наукової концепції розвитку законодавства з орієнтацією на правове забезпечення прав людини та всебічний розвиток прав та свобод людини і громадянина.