15 червня 2018
Минулого четверга на будівлі Роїщенської ЗОШ І-ІІ ступенів було відкрито меморіальну дошку вояку Армії УНР Михайлу Львовичу Зінченку. На урочистості завітали заступник голови Чернігівської РДА Андрій Курданов, історики, серед яких були Олександр Ляшев та Сергій Горобець, Роїщенський сільський голова Дмитро Шевченко та ті, хто переймається історією району.
Приємною несподіванкою став схвильований виступ правнучки старшого брата героя Петра Зінченка, Лариси Губко. Вона не лише від себе подякувала за пам’ять про її двоюрідного діда, а й зачитала лист від його доньки Оксани Зінченко, яка проживає у Парижі.
Про українську революцію 1917 року відомостей небагато, а про її героїв і поготів. Історики не втомлюються працювати з архівами й знаходити все нові й цікаві факти про ті часи. Як результат їхньої копіткої праці – імена тих, хто до кінця своїх днів залишалися відданими України. Так, наприклад, доля роїщанця, поручика Армії УНР, учасника боїв за незалежність України Михайла Зінченка, була невідома майже 100 років. Історик Олександр Ляшев, чиї корені по материнській лінії пов’язані з Роїщем, давно вивчає історію села. Він по крихтах збирав інформацію про українського патріота, писав листи в Австралію, Словаччину, і таки зумів відновити його біографію.
Михайло Львович народився у 1893 році у Роїщі. Навчався у Сумському кадетському корпусі, закінчив Тифліське піхотне військове училище, отримав військове звання прапорщика. Пройшов шлях від окопів Першої світової війни на Кавказі до армії УНР та еміграції. Навчався в Українській господарській академії в Чехословаччині, Празькій школі садівництва. Перебуваючи у еміграції, одружився, працював інженером. Через власні переконання Михайла Зінченка кілька разів ув’язнювали, однак доля була прихильна до нього. Помер у 1963 році, похований у м. Дубніца (Словаччина).
– На жаль, ми не маємо ні спогадів, ні щоденників Михайла Зінченка, тож не можемо зробити висновки щодо його поглядів на тогочасні події, активним учасником яких був він сам, – сказав у вступному слові Олександр Ляшев. – Але у записі про його смерть від 12 березня 1963 р. в Метриці померлих м. Дубниця над Вагом вказано місце його народження: «Roišče, štát Ukrajina» – село Роїще держава Україна. Але ж тоді був Радянський Союз, і народився Михайло Львович у Російській імперії. Отже, поручник Михайло Зінченко свідомо при оформленні свого паспорта в Чехословаччині вказав державою свого народження – Україну. Вчинити так міг лише справжній патріот України!
Про важливість знання історії України, особливо в період із 1917 по 1936 роки, говорили під час координаційної наради, яку провів Андрій Курданов. Сергій Горобець запевнив, що сторіччя української революції це не підсумок, а лише початок відкриття нових, цікавих фактів та її героїв. Олександр Ляшев акцентував увагу на те, що історія – це наука для суспільства, яку потрібно якісно і доступно доносити до людей. Про національно-патріотичне виховання школярів розповіла директорка навчального закладу Тамара Орешко, а про роботу історико-краєзнавчого гуртка – Юлія Кравченко. Загалом дійшли висновку, що у реаліях сучасної російсько-української війни потрібно знати і пізнавати історію України, щоб не перебувати в «полоні» ворожих історичних міфів.
Людям із порушенням зору
.png)
_13.07.21.jpg)
.jpeg)
