Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівська РДА Чернігівської області

Дореволюційний журнал «Русское богатство» видавався у Санкт-Петербурзі. На початку ХХ століття головним редактором цього часопису був відомий письменник Володимир Галактіонович Короленко. Він надрукував на його сторінках оповідання Михайла Коцюбинського «На камені», «Цвіт яблуні», «Він іде» у перекладі російською мовою Леонтія Шрамченка – статистика Чернігівського земського статистичного бюро, приятеля Михайла Михайловича. У примітках до перекладу не названо перекладача по-батькові. Прізвище перекладача здалося дуже знайомим. Ну, так – Леонтій Шрамченко (або Левко Шрамка), олишівський сотник і ніжинський полковий обозний, започаткував козацько-старшинський дворянський рід Шрамченків. У родині зберігався універсал гетьмана Івана Мазепи на призначення Леонтія Шрамченка послом до Туреччини. Але було то понад сто років тому. Тому перекладачем творів Михайла Коцюбинського російською мовою у 1903 році він не міг бути.

Пошуки допомогли дізнатися, що у Леонтія Шрамченка було два сини – Данило Леонтійович та Іван Леонтійович, які увійшли в історію як олишівські сотники. Було ще троє синів – Прокопій, Григорій та Андрій, який ніс службу священика в Олишівці впродовж 1768-1784 років. Ім`я їхньої сестри загубилося на історичних шляхах. Відомо лише, що Леонтіївна була заміжня за Федором Чорнуцьким, «служителем» бунчукового товариша Семена Лизогуба, а з листопада 1727 року – Олишівським сотенним писарем.

Від них пішли діти, внуки та правнуки. Поступово рід Шрамченків ставав досить розгалуженим. У більшості з них життя було пов’язане з Олишівкою, Смолянкою, Топчиївкою, Казилівкою, Киселівкою, де вони мали маєтності.

До цього роду і належав перекладач російською мовою оповідань Коцюбинського Леонтій Дмитрович Шрамченко, народжений в Олишівці 17 листопада 1877 року. Можна припустити, що його дід – Іван Леонтійович, морський офіцер, капітан-лейтенант у відставці. Батько Дмитро Миколайович також народився в Олишівці 8 травня 1850 року. Поміщик Козелецького повіту за даними на 1916 рік.

Леонтій Дмитрович мав за дружину Катерину Отто-Германівну Цирес, народжену 8 травня 1882 року в Москві в родині купця. З жовтня 1900 р. вони жили у Топчиївці. 29 липня 1901 року у подружжя народилася дочка Алла. Ця подія сталася в Чернігові. Коли Шрамченки переїхали до Києва, у них 27 серпня 1904 року народилася друга дочка Вероніка. На жаль, встановити подальшу долю молодшої дівчинки не вдалося. Алла Леонтіївна вийшла заміж за інженера Юхима Нещадименка. У подальшому із чоловіком і батьками проживала у Швейцарії. Як свідчать скупі енциклопедичні дані, Леонтій Дмитрович, маючи сім`ю, зумів у 1907 році закінчити юридичний факультет Московського університету. Повернувся до Чернігова і упродовж трьох років працював статистиком при земстві. Тоді-то і познайомився і заприятелював із Михайлом Коцюбинським. Його оповідання так сподобалися Леонтію Дмитровичу, що він переклав їх російською мовою і запропонував Володимиру Короленку. Так вони були опубліковані на сторінках «Русского богатства».

За яких обставин Леонтій Шрамченко став служити у канцелярії намісника Кавказу, поки що невідомо. Проте відомо, що з 1910 по 1917 рік він обіймав посаду земського статистика у грузинському місті Тифлісі. Тут його застав жовтневий більшовицький переворот, який стався у Петрограді, а потім перекинувся на всю територію Російської імперії. Як делегата Української Закавказької Крайової Ради Леонтія Дмитровича відрядили у Київ до Українського Національного Союзу. Це був осередок українських політичних партій і культурно-професійних організацій. (До слова, Леонтій Шрамченко був членом Української партії соціалістів-революціонерів). За мету Союз ставив створення демократично-парламентарного ладу та закріплення самостійності української держави.

До 1922 року Леонтій Шрамченко працював в уряді Української Народної Республіки. Був товаришем (помічником) міністра народного господарства, державним секретарем. А потім настали роки еміграції. Опинився Леонтій Дмитрович із сім`єю у Подєбрадах – курортному місті Чехословаччини. Тут вже оселилося багато українців. При фінансовій допомозі міністерства закордонних справ цієї країни було відкрито Українську господарську академію. Засновник – Український громадський комітет у Празі на чолі із Микитою Шаповалом. Леонтій Дмитрович працював доцентом академії впродовж тринадцяти років. Потім його запросили на посаду директора Українського соціологічного інституту у Празі. За два роки до початку Другої світової війни Леонтій Дмитрович переїхав до Мюнхена. Працював в Українському вільному університеті на факультеті права і суспільних наук, маючи вчену ступінь професора. Прожив тут до кінця війни. Потім із сім`єю оселився у швейцарському місті Женева.

Леонтій Дмитрович плідно працював як вчений. Він автор книги «Основи теорії статистики», багатьох статей з української статистики. Його перу належить студія, присвячена чернігівському земському статистику Олександру Русову. Доробок вченого Леонтія Шрамченка зберігається в архіві ім. Дмитра Антоновича Української вільної академії наук у США. Українська газета «Свобода» за 1954 рік від 8 липня (виходила в Нью-Йорку) сповістила про смерть Леонтія Дмитровича Шрамченка, яка сталася 21 червня 1954 року у Женевському шпиталі після тяжкої недуги. Сповіщалося, що панахида відбудеться 11 липня у церкві св. Володимира на 14-й вулиці у Нью-Йорку. Некролог закінчувався словами: покійний був українським державним діячем, науковцем, приятелем української молоді, залишив по собі глибокий слід в житті української нації і надовго залишиться в пам'яті.

Людмила Студьонова, бібліотекар, відділу краєзнавства ОУНБ ім. В.Г.Короленка, член Національної спілки краєзнавців України