Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівська РДА Чернігівської області

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №439 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266" внесено зміни до Порядоку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Зазначена постанова набула чинності з моменту її опублікування у газеті "Урядовий кур’єр" від 04.07.2015 № 119.

Розрахунковим періодом для визначення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, включаючи перші п»ять днів за рахунок коштів роботодавця, є 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку (до 4 липня - шість місяців).

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати на календарні дні без календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв»язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( шестирічного віку за медичним висновком), відпустка без збереження заробітної плати). Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду. Якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок стався в перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

Якщо впродовж 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов»язкового державного соціального страхування, застрахована особа має страховий стаж – менше як шість місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку:

допомоги по тимчасовій непрацездатності - виходячи із нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць, не вищому за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;

допомоги по вагітності та пологах – виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), а якщо застрахована особа пербувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць – за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.

Середньоденна заробітна плата не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску з розрахунку на один календарний день, яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).